ТеренСтеп

TerenStep

kowalik@mail.ru

Не пустеля, але без води

Це не загадка, а проблема жи­телів села Новоандріївки Новгородківського району, про яку ми дізналися з їхнього листа. «Після розпаду колгоспів з 2000 року ле­жить у нас на околиці села водо­напірна башта без діла. А на лінії часто трапляються пориви водо­проводу, виходить з ладу насос для підкачки води...» - йдеться в листі. - У червні нинішнього року жителі вулиць Молодіжної та Пролетарської складалися по 120 гри­вень із двору на насос, але не так давно він згорів, знову складаємо­ся по 50 гривень на його ремонт. І виходить замкнене коло: не пра­цює насос - немає води,  працює - порив на лінії. Знову сидимо без води. Була б башта поставлена і підключена, проблем би було мен­ше і хоч якийсь запас би був, а так немає де брати воду взагалі. Треба ходити за тридев'ять земель до копанки. А в нас на одній з вулиць проживає шість інвалідів, є і літні одинокі люди. Та і школа знахо­диться на цій лінії. Тож коли у нас немає води, то і школярі стражда­ють. А немає її вже з місяць".

Щоб розібратися в ситуації, наш кореспондент виїхав у Новоандріївку. Люди названих у листі вулиць скаржилися на те, що і нинішній сільський голова, і його попередник обіцяли поставити башту, але так і не спромоглися на те.

-          Вибирали сільським головою Володимира Братухіна, думали, що зрушить справу, бо він — інже­нер за освітою. Та де там! – кажуть люди.

-          Так, може, на це потрібен час, та й кошти, мабуть, чималі? - спро­бувала заступитися за голову, бо в районі його знають як відповідаль­ну людину.

-          Та у нього таке господарство вдома, що йому не до нас. І листа з проханням поставити   водонапірну башту писали на сільраду, щоб де­ путати розглянули на сесії, а голо­ва його навіть не зачитав.

-          А до кого тоді нам звертатися своїми проблемами? Мало того, що всі робимо за свій кошт, так і допомагати ніхто не хоче. - каже Микола Черненко.

На думку сільського голови, башта проблем з водопостачанням не вирішить.

-           Я звертався до спеціалістів з проектного інституту, щоб розробили якомога дешевший проект реконструкції водопровідної системи села. За їхніми обра­хунками це коштуватиме більше двох мільйонів гри­вень, - пояснює Володимир Братухін. - Де їх узяти, якщо річний бюджет сільської ра­ди складає всього чотириста тисяч гривень? З них двісті тисяч - власні надходження, а решта - дотація, Я сподівав­ся, що у цьому році вдасться поставити башту і закільцю­вати одну вулицю за кошти державного бюджету. Нашу сільську раду було включено до програми соціально-економічного розвитку району на 2008 рік, згідно з якою ми мали б отримати чотириста тисяч гривень субвенції з державного бюджету, але так не отримали. Мабуть, цьогоріч вже і ні отримаємо. Тож буду просити, щоб включили нас до цієї програми і в наступному році. Може, таки пощастить?

Проте люди дотримуються іншої думки: для-початку-хоча б башту поставили,

А тоді вже буде видно, що робити далі.

-          Он у Спасовому нашого району сільський голова  ще зовсім молодий хлопчина, а вирішив це питання. Треба тільки бажання, - кажуть.

Зв'язалися ми і з спасівським сільським головою, наймолодшим у районі, Сергієм Ляхівцем. Запитали, як він проблему з водою вирішив.

-          У нас проблеми з водою тільки під час засухи, її просто не вистачає. Нинішнього року поставили, водонапірну башту, щоб мати про всяк випадок хоч якісь невеликі запаси води. Допомогли в цьому місцеві фермери. У штаті сільської ради є слю­сар, який качає воду на се­ло. Селяни самі довірили йому цю справу, обрали на сходці. Сільська рада пла­тить за використання елек­троенергії, а люди - залеж­но від того, у кого яке гос­подарство, - каже Сергій Олександрович.

Новоандріївського сільського голову зрозуміти можна. Сільські ради нині не багаті на гроші, але ж і сільські жителі теж. Як-не-як, а накладно платити за воду, та ще й через кожні кілька місяців як не на прид­бання насосу, так на його ремонт. А з водою все одно проблеми.

Днями ми дізналися, що насос вста­новили і на вулицях з'явилася вода, але сільський голова бідкається, що він дов­го не протягне, знову згорить.

Реконструкція водопроводу села - задумка хороша, але примарна. То, може, не варто чекати грошей на реалізацію грандіозних планів, а починати з малень­кого, з тієї ж башти. Адже в Спасовому змогли її поставиш своїми силами.

Наталя КРАВЧЕНКО, «Народне слово», 25 листопада 2008 р.