ТеренСтеп

TerenStep

kowalik@mail.ru

 Воєнні дії на території краю

94 гвардійська

ЗА ВЕРШИНО-КАМ'ЯНКУ

Любов до Радянської Вітчизни, відданість своєму народові надихали во­їнів 94-ї гвардійської стрілецької диві­зії, як і всіх інших частин та з'єднань Радянської Армії, в боях проти ненависного ворога. В грудні 1943 — січ­ні 1944 рр. дивізія билась за визво­лення сіл Новгородківського  району. Жорстокі бої точилися 7 грудня ще на підступах до Вершино-Кам'янки. Знищивши чимало ворогів, техніки, за­хопивши багато трофеїв, дивізія, однак, мала і значні втрати. Загинув ко­мандир батальйону 288 стрілецького полка гвардії майор Черепанов, втра­тили і першого Героя Радянського Союзу в дивізії гвардії сержан­та Цезаря Расковінського.

А 8 грудня був одержаний наказ командуючого 35-м гвардійським кор­пусом, якому на цей час була підпо­рядкована 94-а дивізія, оволоді­ти північною частиною  Вершино-Кам'янки. Справа наступала 93-я  гвар­дійська, а зліва - 8-а повітрянодесантна дивізії. Успішно розвиваючи наступ, наші воїни на 16-у годину 9 грудня 1943 року повністю  очистили чималий населений пункт - Вершино-Кам’янку.

За два дні боїв гвардійці 94-ї знищили понад батальйон ворожої пі­хоти, кілька танків і самохідок, 6 автомобілів, захопили чималі трофеї.

В бойових діях відзначилися бійці підрозділу, яким командував офіцер Бойченко. Це вони розгромили  фа­шистську автоколону, знищивши шість машин з військовим вантажем і 25 гітлерівців. Сам старший   лейтенант Бойченко в рукопашній сутичці знищив німецького полковника. Холоднокровно керував гарматою гвардії сер­жант Трошин з 283 стрілецького пол­ку. Відбиваючи контратаку, обслуга подавила німецьку гармату, знищивши до десятка гітлерівців. Та ось фашис­ти знов, затіяли контратаку, і Тро­шин відкрив з гармати вогонь, підби­вши «фердинанд». В цих жорстоких боях приклад подавали комуністи і комсомольці. Так, замполіт 1-го ба­тальйону 28З-го полку Володимир Петросян замінив тяжко пораненого  в бою командира стрілецької роти і по­вів бійців в атаку. Такий же подвиг здійснив гвардії рядовий Дерев'янкін, комуніст, агітатор взводу. Він три­чі водив бійців в атаку у вуличному бою. Особистою хоробрістю в боях за Вершино-Кам'янку відзначився ко­мандир роти комуніст Галаган.  Його рота знищила до 40 гітлерівців, і сам він в бою гранатами автоматним во­гнем поклав сім фашистів. Вже тяж­ко поранений, він в рукопашній сутичці з пістолета впритул розстріляв фашистського офіцера. Відважно билися за Вершино-Кам'янку артилерис­ти гвардії майора  Прудмикова А.Г., винищувачі танків гвардії капітана Шабанова.

НА ПІДСТУПАХ ДО НОВГОРОДКИ

В ніч на 10 грудня передові підроз­діли дивізії просувалися до передмістя Новгородки - села Воронцівки. Фа­шистська артилерія вела по наступаю­чих вогонь, але незважаючи на це, гвардійці збили ворожі заслони з ви­сот і о 3 годині ночі оволоділи селом Воронцівка і підійшли до хутора Петрівського.   Вдень батальйон фашист­ської піхоти при підтримці шести тан­ків і більш як двадцяти “юнкерсів” зробив спробу контратакувати 283-й полк. Та завдяки мужності   і стійкості воїнів - гвардійців ворог успіху не мав, як не досяг нічого і пізнішою контратакою, яку полк на чолі з підполковником Ігнатьєвим А.О. від­бив з великими для противника втра­тами. А потім зломивши опір ворога, гвардійці заволоділи висотою на південно-східній околиці Новгородки. Ворожа авіація групами по 20 і біль­ше літаків “Ю-87” двічі бомбила Воронцівку і наступаючі частини. В цих жорстоких боях смертю хоробрих за­гинув заступник  командира першого артдивізіону по політчастині 199 арт­полка гвардії капітан Жданов В. І.

В боях 10 і 11 грудня  1943 року воїни дивізії знищили   багато живої сили і техніки ворога, збили  один бомбардувальник. Просунулись до Інгуло-Кам'янки. Але сусіди справа 111-а і 84-а стрілецькі дивізії в напрямку Новоандріївки і зліва — 8-а повітряне - десантна дивізія в на­прямку Богданівки (нині Білозерне) не добилися успіху, внаслідок чого утво­рилися великі розриви. Цим скориста­лося фашистське командування і   з двох боків почало  активно діяти. Вздовж шосе з Покровського на Новгородку в наступ пішли 13-а німецька танкова дивізія і десантна  дивізія, перекинута на цю ділянку фронту з Франції. Активізувалась ворожа авіа­ція, Німецькі рації хвастовито переда­вали про те, що з оточеними частина­ми 94-ї гвардійської дивізії покінчено. Але фашисти прорахувалися.  В ніч з 19 на 20 грудня частини 94-ї гвардійської сконцентрувалися  в ударний кулак в районі села Новомиколаївки, щоб за наказом прорвати кі­льце оточення,

Залишивши для прикриття по одно­му стрілецькому батальйону від кож­ного полку, гвардійці опівночі при підтримці двох дивізіонів 199 артпол­ка пішли на прорив. Від несподіванки фашисти не витримали, не  встигли вчинити належний опір, а гвардійці з незначними втратами пробили коридор і вийшли з оточення. О 8-й годині 20 грудня наші полки зайняли оборону на південно-західній і південній околи­цях Новгородки.

ПОДВИГИ ГВАРДІЙЦІВ

В тих грудневих боях багато  кра­щих синів нашої Батьківщини відда­ли своє життя в ім'я перемоги   над ворогом. Невмирущою славою покрили себе, полігши смертю героїв, гвардій­ці Антошкін, Білокуров, Ладижкін, Ко­валь, Черепанов та багато інших воїнів 94-ї гвардійської. В боях за виз­волення Новгородки відважно билися батько й син Гончари, які обслугову­вали кулемет «Максим». Діяли сміли­во і розумно. В одному з боїв пора­нило батька - Леонтія Семеновича, а через деякий час і сина Петра. Фа­шисти наблизились до їхньої вогневої точки. Тоді, перемагаючи нестерпний біль, Леонтій Гончар дотягнувся до рідного «Максима», а Петро з велики­ми труднощами пересмикнув кулемет­ну стрічку. «Максим» знову ожив, зни­щуючи насідаючих фашистів.

Заступник командира 2-го батальйо­ну 286 стрілецького полку гвардії ка­пітан Денисов Микола Андрійович з групою бійців відбивав шалений натиск німецьких автоматників. Поранений в живіт, він з двома бійцями прикривав товаришів, яким наказав відійти, ра­зив насідаючих ворогів з автомата. Та друга фашистська куля ще раз влучи­ла в сміливця. Бійці намагалися вине­сти Денисова, але він слабіючим голо­сом наказав: «Відходьте! І передайте: комуніст Денисов не здався  ворого­ві...» З зусиллям відчепив гранату і коли фашисти  наблизились впритул, підірвав себе і чотирьох гітлерівців.

ЗАВЕРШАЮЧИ БОЙОВИЙ РІК

В боях під Новгородкою гвардійці 94-ї повсякчас відчували вміле керів­ництво командира, гвардії  полковника Шостацького Григорія Миколайовича, начальника політвідділу гвардії полков­ника Кузовкова   Сергія Васильовича, начштабу Баранова Бориса Івановича. Вони завжди були поруч  з бійцями, підтримували їх бойовий дух. З 22 грудня 1943 по 12 січня 1944 року дивізія вела оборонні бої на північній околиці Новгородки. Тут зустріли но­вий 1944 рік, підбивали підсумки ро­ку минулого, протягом якого ворогові було завдано великих втрат, визволе­но значну територію.

12 січня 1944 року 94-а гвар­дійська згідно наказу передала свою ділянку оборони 78 стрілецькій диві­зії і рушила під Корсунь-Шевченківський, де брала активну участь  в розгромі оточеного німецько-фашист­ського угрупування, за що одержала найменування «Звенигородська».

Віримо, що в день визволен­ня Новгородки, 10 березня цього року, від німецько-фашистських загарбників вдячні жителі району вклоняться могилам воїнів, які звільнили селище.

Квіти пам'яті ляжуть на солдатські могили і прозвучать слова вдячності і шани.