|
ТеренСтеп |
TerenStep |
|||||
|
|
|
|||||
|
|
|
|||||
|
Наші
земляки – учасники звільнення Європи від фашизму Пасічний Василь Романович |
||||||
|
На світанку 22 червня 1941
року Гітлерівська Німеччина без оголошення війни напала на Радянський
Союз. Фашистська авіація піддала
бомбардуванню міста і села України. Німецькі наземні війська вторглися на
територію нашої держави. Розпочалася найжорстокіша і найкровопролитніша війна
із всіх, які переживав в своїй історії наш народ. Загарбники принесли горе і
страждання нашим людям. 169 жителів села Новоандріївки стали на захист своєї
Батьківщини. На різних фронтах, вдень і вночі, вони билися з ворогами. Пасічний Василь Романович народився 1 січня
1924 р. в с. Новоандріївка. Тут же, в Новоандріївці, закінчив семирічку.
Мріяв стати хліборобом. Ростити хліб на землі сама почесна місія і сама мирна
професія. Та мрії обірвала страшна війна. В 18 років пішов на фронт.
Був зв’язківцем. Золотими літерами вписано
історію все те, що було здійснено радянським воїном-визволителем, радянським
народом-трудівником. В результаті могутніх
наступальних операцій 1944 р. фашистські війська були відкинуті за межі
Радянського Союзу. Радянська Армія приступила до виконання своєї
інтернаціональної місії - визволення
від фашистського рабства народів Східної
та Центральної Європи: Болгарії, Румунії, Угорщини, Польщі,
Чехословаччини, Югославії, Австрії. Виконував свою інтернаціональну місію і
Пасічний Василь Романович. За взяття озера Балатон був
нагороджений орденом Слави. Тричі
озеро Балатон переходило із рук в руки, а зв’язківці тримали зв’язок. Це
значить невеличка група людей залишалася на території, зайнятій ворогом, і
підтримувала зв’язок з командним пунктом. Не раз доводилося під час боїв
дивитися смерті в очі. Та відступала вона перед мужністю і безстрашшям
радянських воїнів. На честь командуючого
фронтом генерала Толбухіна район, який визволяв Другий Український фронт в Угорщині, називається
Толбухінським.
Потім були кровопролитні бої
за форсування Дунаю. Не один товариш Василя Романовича залишився лежати на
полях боїв. За взяття Будапешта груди
бійця прикрасила медаль “За взятие Будапешта” З тяжким просувалися
радянські воїни до лігва “фашистського звіра”, несучи поневоленим народам
Європи звільнення від фашистської
чуми. Зв’язківці першими
ввірвалися в міську ратушу столиці Австрії
місто Відень і встановили зв’язок з командним пунктом. За проявлений
героїзм і сміливість Пасічного Василя Романовича було нагороджено медаллю “За
взятие Вены” . Потім бої в Альпах, попали в
оточення, там 29 квітня 1945 р. був боєць поранений. Із оточення із 750
чоловік вийшло тільки 35 поранених. І якби не свята фронтова дружба, то, може
залишився б Василь Романович назавжди лежати в чужій землі, але фронтовий
товариш Кирпота Йосип Харитонович виніс пораненого бійця з оточення. Це було
2 травня 1945 р. А незабаром закінчилася і тяжка війна. Василь Романович був
нагороджений медаллю “За победу над Германией в Великой Отечественной войне
1941-1945”.
Багато горя і
страхітливих втрат принесло лихоліття Другої світової війни жителям нашого
села. Становище села Новоандріївка, як і сотень інших українських сіл було
вкрай тяжким. У кривавому вихорі загинула найпрацездатніша частина
чоловіків-хліборобів. Обпалена війною земля потребувала рук, догляду. Василь Романович після госпіталю
повернувся в рідне село, трудився в колгоспі механізатором. А коли почали
надходити в колгосп автомобілі, він почав працювати водієм. Трудився
по-ударному. Неодноразово Василь Романович виходив переможцем соцзмагання,
нагороджувався Почесними грамотами, цінними подарунками, грошовими
винагородами, ювілейними медалями. В 1984 р
вийшов на заслужений відпочинок, нагороджений медаллю “Ветеран праці”. |
||||||
|
|
||||||
