|
ТеренСтеп |
TerenStep |
|||
|
|
|
|||
|
|
|
|||
|
Війна 6 серпня 1941 – 5 січня 1944 рр. |
||||
На світанку 22 червня 1941
року Гітлерівська Німеччина без оголошення війни напала на Радянський
Союз. Фашистська авіація піддала
бомбардуванню міста і села України. Німецькі наземні війська вторглися на
територію нашої держави. Розпочалася найжорстокіша і найкровопролитніша війна
із всіх, які переживав в своїй історії наш народ. Загарбники принесли горе і
страждання нашим людям. 169 жителів села Новоандріївки стали на захист своєї
Батьківщини. На різних фронтах, вдень і вночі, вони билися з ворогами. В розпал літа життя жителів сіл Новоандріївка
і Плавні було порушене залпами гармат і гуркотом німецьких танків. 6 серпня 1941 року село було окуповане
німецькими військами. Почалося встановлення “нового порядку” та впровадження
“генерального плану Ост”. А це означало
планомірну ліквідацію корінного населення на завойованих землях для
поступової заміни його німецькими переселенцями. Тільки частину місцевого
населення, необхідну в якості робочої сили планувалося зберегти, інша -
підлягала знищенню. Крім цього до головних економічних задач відносились
“негайне і повне використання окупованих територій в інтересах Німеччини.
Використання окупованих районів повинно проводитися в першу чергу в галузі
продовольства “. Для виконання поставленої
мети, колгоспи були перетворені в так звані “общинні господарства “. Зібраний
ними врожай і продукція тваринництва підлягали обов’язковій здачі окупантам.
Селяни фактично перетворювалися в кріпосних, прикріплених до господарств. Під
страхом смертної кари вони повинні були працювати на Німеччину. Особисті господарства селян розорялися грошовими податками і
обов’язковими поставками продовольства натурою. Спеціальною постановою були
встановлені ставки заробітної плати - від 75 коп. До 1 крб. 70 коп. за
годину, в залежності від кваліфікації і від віку працюючого. В умовах
нечуваної дорожнечі ці гроші не могли забезпечити прожиткового мінімуму. Крім
примусових робіт, на жителів села ліг грабіжницький податок. Відбирався хліб,
худоба, птиця, молоко. З кожної дійної корови господар мав здати 820 літрів
молока на рік, яєць - 240 штук, 150 карбованців за утримання кожного
працездатного члена сім’ї на місяць. фігурою на селі був Ландвіртшафсфюрер (сільськогосподарський керівник),
“ла-фюрер” - німецький ставленик з необмеженою владою над майном і життям
жителів села. В його обов’язки входило примушувати населення обробляти землю,
а врожай вивозити до Німеччини і на постачання німецької армії. Окупанти також прагнули
вивезти на Захід працездатне і придатне для військової служби населення.
Вивезенню людей в “Рейх” гітлерівці придавали особливого значення - це давало
можливість вивільнити для фронту і кинути в пекло війни нові сотні тисяч
німецьких робітників і послабити опір поневоленого населення. “З наближенням
фронту,- згадує ветеран Великої Вітчизняної війни Добичін О.В., розпочалися
обшуки, німці забирали молодь на роботи в Німеччину. З великою строгістю
заставляли кожну сім’ю вивісити на дверях таблички із списком мешканців.” Протестувати відкрито було
неможливо . У випадку незадоволення і протесту проти умов праці, розпоряджень
чи порядку в цілому “необхідно застосовувати лише слідуючі різновиди
покарання, без проміжкових ступенів: позбавлення харчування і смертна кара”.
Окупанти широко застосовували обидва покарання. Так, за час окупації в селах району було
розстріляно 83 мирних жителя. Восени 1943 року, щоб не
допустити допомоги Радянській Армії з боку жителів села та на виконання
директиви Геринга “Про перетворення земель, які можуть потрапити до рук
радянських військ, в зону безлюдної пустелі”, комендант Новгородківської
комендатури Круль видав наказ про виселення жителів сіл Новоандріївка та
Плавні. Але німецький план не
здійснився. 11 грудня 1943 року село
було звільнене від німецько-фашистських загарбників бійцями та
командирами 3 Стрілецької дивізії 33 Гвардійського стрілецького корпусу
(генерал Семенов) 5 Гвардійської армії (генерал-лейтенант Жадов) 2
Українського фронту. Але в результаті
тактичних прорахунків між радянськими підрозділами утворилися великі
розриви. Цим скористалося фашистське командування і з двох боків почало
активно діяти. Вздовж шосе з Покровського на Новгородку в наступ пішли 13
танкова і 10 десантна дивізії. Остання була перекинута на Східний фронт з
Франції. Бій за село тривав в нерівних умовах. За свідченнями очевидців
“Тигри” йшли городами нижче і вище хат, прочісуючи шлях з кулеметів, за ними
йшла піхота.” В результаті німецького контрнаступу радянські війська залишили
село і відступили. Наступна і остаточна спроба
звільнити село від німецько-фашистських загарбників відбулася в 5 січня 1944
року. За наказом Командуючого 2-м
Українським фронтом генерала армії І.
Конєва планувалося завдати два удари по фашистах на Кіровоградському напрямі.
Перший силами військ 5-ї гвардійської армії і 7-го механізованого корпусу - з
району від Знам”янки, обходячи Кіровоград з Північного Заходу, і другий -
силами 7 гвардійської (генерал-полковник Шумилов М.) і 5-ї гвардійської
танкової армії (генерал-полковник Ротмістров П.) - з Митрофанівки та
Вершино-Кам”янки в обхід Кіровограда з Південного Заходу. Наступ почався на світанку 5
січня 1944 року о 8 годині 10 хвилин.
50 хвилин бушував шквал вогню, сотні тон металу звалилося на голови
завойовників. Масовий і безприкладний
героїзм проявили воїни Радянської Армії. Тяжкі бої вів 1-й танковий батальйон
під командуванням капітана Б.М.Малявіна. Йому довелося подолати мінне поле,
рухатися під перехресним вогнем танків і зенітних гармат ворога від сіл
Червоного Яру і Плавнів. Першим увірвався в центр
села екіпаж танка на чолі з лейтенантом О.Ю.Рубінчиком. Лейтенант Рубінчик
Олександр Юхимович, командуючи 3-ю танковою ротою, в боях з 5 по 9 січня 1944
року при прориві оборони в районі села Новоандріївка і в наступних боях,
виявив себе досвідченим, сміливим і рішучим офіцером. Рота під командуванням
лейтенанта Рубінчика, діючи на ділянці 849-го стрілецького полку 303
стрілецької дивізії під час бою прорвала дуже укріплену смугу противника на
рубежі Червоний Яр-Плавні-Новоандріївка, тим самим забезпечила виконання
бойового завдання. Виконуючи поставлене
завдання, його рота при звільнені села знищила 1 самохідну гармату, 7 гармат
різного калібру, 15 автомашин і до роти
німецьких солдат і офіцерів. Рухаючись далі за маршрутом
танки лейтенанта Рубінчика звільнили села Покровське і Клинці; приймали участь
у звільнені м. Кіровограда. За виявлену доблесть і мужність у боях з
німецько-фашистськими загарбниками дев’ятнадцятирічного лейтенанта Рубінчика
О. було нагороджено Орденом Леніна. Після звільнення села всіх
чоловіків було призвано Новгородківським районним військовим комісаріатом в
діючу армію. Підготовче військове навчання пройшли в селі Вершино-Кам”янці.
Там було створено військову частину 31687 окремого гвардійського
батальйону (командир капітан
Єлістратов Я.) 41 гвардійської
дивізії (командир Цвєтков) 4 гвардійської армії 2-го Українського фронту.
Новоутворена військова частина прийняла участь у звільнені Новгородківщини і
повела бої далі на Захід за всю Україну. Багато горя і страхітливих втрат принесло
лихоліття Другої світової війни жителям нашого села. Становище села
Новоандріївка, як і сотень інших українських сіл було вкрай тяжким. У
кривавому вихорі загинула найпрацездатніша частина чоловіків-хліборобів. 139 односельців не
повернулося з фронтів Другої світової. 638 воїнів Червоної Армії віддали
своє життя за звільнення нашого села. |
||||
|
|
||||
